Договір з Лівійською благодійною організацією "УАТАСІМУ"

15 дітей віком 11-12 років біля трапу літака в столиці Лівії Триполі зустрічали з квітами і подарунками представники українського посольства і лівійські діти. Від теплого прийому наші маленькі співвітчизники розчулилися. А як опинилися в готелі...
— Про такий комфорт вони і не мріяли, — поділилася спогадами президент фонду «Діти Чорнобиля за виживання» Людмила Закревська. — Усе скидалося на казку. Уявіть собі проживання в п'ятизірковому готелі, екскурсії по місту, відвідання шкіл — звичайної і елітної, культурних закладів, зоопарку, центру соціальної реабілітації... І всюди були щира гостинність, увага до дітей, вручення подарунків.

Українці розповідали про Чорнобиль, Україну, презентували подарунки, зроблені своїми руками, лівійським дітям. А лауреати міжнародних конкурсів, у тому числі й Всеукраїнського «Пісенний сад» співачка Аліна Башкіна, поет, композитор і виконавець Аліна Карапка повідали про українську культуру, традиції нашого народу. Безперечно, запам'ятається їм і огляд будинку лідера вересневої революції Муаммара Каддафі, донька якого пані Айша аль Каддафі є керівником благодійної організації «УАТАСІМУ» , генеральним секретарем конгресу і завдяки якій відбулася ця поїздка.
Гості дізналися про лівійську трагедію, яка сталася 1986-го, коли в будинок Каддафі влучила американська бомба. Тоді загинула донька пана Муаммара. І сьогодні стіни будівлі залишаються зруйнованими. Вони ніби нагадують майбутнім поколінням, що подібне ніколи не повинне повторитись: на землі має бути мир, а у дітей — щасливе дитинство.

Під час перебування на лівійській землі наших дітей обстежили лівійські медики і надали допомогу тим, кому вона конче була потрібна. Як зазначила пані Айша аль Каддафі, у Лівії мало знали про масштаби Чорнобильської катастрофи та її наслідки. Тепер лівійці пропону ють долати біду спільно. Вони переконані, що маленькі громадяни, а особливо зі складними захворюваннями, мають лікуватися й оздоровлюватися на африканському континенті, де придатний клімат, відповідне харчування (морепродукти, фрукти і таке інше). Про співпрацю двох фондів домовились з пані Айшою аль Каддафі, а на державному рівні це питання повинне вирішитись з міністром охорони здоров'я Лівії, який невдовзі планує відвідати Україну.
Людмила Закревська — колишня жителька Прип'яті, досі пам'ятає болючі квітневі дні 1986-го, коли довелося кинути весь скарб і починати життя з нової сторінки, піднімати на ноги маленьких синів. Сьорбнувши горя особисто та зіткнувшись з бідами інших людей, вона вирішила працювати у фонді, щоб допомагати потерпілим. На жаль, каже пані Людмила, деякі чорнобильські програми не виправдали очікуваного: часто за кордон на оздоровлення виїжджали здорові діти. Тепер більшість іноземних спонсорів не бажають працювати через посередників. Фінансуючи операцію чи лікування, вони хочуть знати, кому конкретно ці кошти спрямовуються. Тому у фонді гроші хворим не надаються. Тут лише сприяють (зважаючи на можливості) у проведенні операції чи придбанні ліків. Приміром, по перерахунку кошти спрямовуються до лікарні під конкретного хворого. Людмила Андріївна показала чималу теку з листами від родин, які пишуть до фонду «Діти Чорнобиля за виживання» з проханням не залишити їх наодинці з бідою. Важко читати історію хвороби 10-річного Віталика Грищенка з с. Шпитьки Києво-Святошинського району Київської області. Хлопчику терміново потрібна пересадка кісткового мозку. Така операція в Україні не проводиться і коштує не менше 40 тисяч американських доларів. Де взяти їх простій сільській родині? До того ж серед рідних донора підібрати не вдалося. Мати сподівалася, що 9-місячна Маргарита врятує братика, але як донор вона не підійшла. Протягом чотирьох місяців через міжнародний банк даних в Німеччині донора підібрали (15 тисяч євро на це знайшли), але на операцію поки що фінансів нема. На час написання матеріалу Ольга Грищенко із сином перебувала в Київській лікарні. Дідусь няньчив Маргаритку вдома і бідкався, що у онука щодня меншає шансів на виживання. Хто зможе допомогти цій родині? Подібних листів у теці чимало. Пишуть: ліки від алопеції коштують 200 доларів — допоможіть. Потрібні гроші на лікування лейкемії, паралічу, щитовидної залози... не відмовте. За кожним проханням — крик душі.

Людмила Закревська пригадала і один неординарний випадок, який трапився 1997 року з Оленкою Ковальовою, мешканкою Київської області. У дівчинки прогресувала пухлина на щелепі. Лікарі поставили діагноз: онкологія. Спостерігали за хворою, надавали відповідну допомогу. Та якось в Україну приїхали німецькі медики й узялися дослідити пухлину, яка набула на той час надто великих розмірів. У клініці Мюнхена згодом поставили інший діагноз: пухлина не злоякісна. Після трьох операцій у восьмирічної Оленки на щелепі залишилися хіба що шрами. 150 тисяч німецьких марок пожертвували тоді німці для української пацієнтки. Результат перевершив усі сподівання: дівчинка жива і здорова. Фонд «Діти Чорнобиля за виживання» протягом багатьох років співпрацює з Чорнобильським фондом Японії, з громадськими організаціями і окремими спонсорами Італії, Іспанії, США...
Окрім лікування, оздоровлення дітей в Україні і за кордоном, фонд опікується сиротинцем «Родина», що в Київській області. Йому надано холодильники, обладнання для кухні, продукти харчування, зроблено ремонт. А ще четвертий рік поспіль фонд отримує стоматологічне обладнання з-за кордону, яке розподіляється в поліклініки м. Києва. У чотирьох районах столиці працюють центри для підлітків, де школярі вивчають іноземні мови, займаються спортом. Людмила Закревська каже, що в плацах — відкриття подібних центрів у кожному районі міста. Мета — забрати дітей з вулиці, щоб вони не почувалися самотніми й не поповнювали лави жебраків та безпритульних.