Через біль і страждання

Щороку напередодні Дня інвалідів члени Міжнародного фонду "Діти Чорнобиля за виживання" відвідують родини, де виховуються діти-інваліди, хвороба яких пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи.

- Зазвичай ми їдемо до тяжко хворих дітей, - розповідає голова фонду Людмила ЗАКРЕВСЬКА, - які не можуть за станом здоров'я приїхати на свято, що відбувається на початку грудня в Молодому театрі. До цієї акції фонд залучає громадськість, меценатів із-за кордону, українську православну церкву.

Свята істина любові

Першими до кого ми завітали, була родина Патеричків. На гостей тут чекали. Глава сім'ї пан Євгеній, привітавшись з прибулими, невдовзі залишив гостей на дружину Ольгу та хвору доньку Марину. Він поспішав на роботу. Від пані Ольги дізналися про страшну трагедію, яка трапилася з її донькою.

- Ніхто не міг подумати, - розповідає мама Марини, - що горе так підступно увійде в нашу сім'ю. Дворічна донечка, перехворівши на отит, а була вона дуже кволенькою дитиною, недугу повністю не подолала. Після однієї хвороби лікарі ставлять страшний діагноз - церебральний параліч. З таким діагнозом Маринки родина Патеричків зустріла аварію на ЧАЕС у місті Прип'яті. Для семирічної Маринки Чорнобиль став страшним вироком - припинився фізичний і розумовий розвиток. Лікарі фактично відмовились лікувати дівчинку, вважаючи її безнадійною. Лишалось покладатися лише на Бога...

Весь тягар ліг на плечі родини. Та це був лише початок випробувань на стійкість подружжя Патеричків. Невдовзі помирає рідна тітка пані Олі, яка мешкала із сім'єю у Баришівському районі на Київщині, куди була евакуйована після аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Після смерті молодої жінки-матері залишилося трійко неповнолітніх дітей. Старшому Сергію виповнилося на той час шістнадцять років, меншеньким дівчаткам Наталочці та Іринці - чотирнадцять і одинадцять. Діти спочатку їздили в гості до рідні у вихідні дні, а потім залишились жити і ходити до школи в Києві. Попри економічну скруту, хворобу доньки, Ольга не відмовила дітям, а зігріла їх усіх ласкою і теплом. Ця маленька тендітна жінка стала для них другою матір'ю.

Горе поєднало їх. Діти розуміли, як важко мамі Олі, а тому допомагали їй у всьому. Родина Патеричків навчила їх долати труднощі й радіти життю. Звідси вони пішли у доросле життя…

Залишаючи цю сім'ю, отець Борис, священик Володимирського собору, прочитав молебень за видужання Марини і подарував хворій дівчині ікону Богородиці та Закон Божий.

Від фонду "Діти Чорнобиля за виживання" Людмила Закревська передала подарунки. Стримуючи сльози, пані Ольга дякувала гостям, що не забувають про них та піклуються про її дітей. Дивлячись на цю мужню жінку, хотілося вірити, що любов і віра здолає тяжкий недуг, що станеться чудо, і Господь Бог зцілить її Маринку від тяжкої хвороби.

Без нас Антошка не зможе жити

Антона Ващенка, хворого від народження, виховують тато і бабуся. Мама померла, коли хлопчикові виповнилося два роки. Тяжка недуга наздогнала її вже в Києві після народження другого сина. Чорнобиль відібрав у дітей не лише маму, а й здоров'я у Антошки. Хлопчик не може ходити, не говорить. Бабуся годує його з ложки…

- Лікарі радять віддати його до спеціального інтернату. Поки є сили буду доглядати за ним, - розповідає нам старенька бабуся - без мене він не буде жити… Адже дитя зовсім безпорадне, хто його буде в дитячому будинку доглядати, годувати.

У цих дітей Чорнобиль забрав здоров'я, надію на одужання. Господь лишив їм душу і велике бажання жити.

Маленький хлопчик довго не відпускав отця Бориса зі своїх обіймів і все тулився до його щоки.

- Дитина сумує за чоловічою ласкою, - пояснила бабуся. Тато приходить дуже пізно з роботи, коли хлопчик уже спить... Прощаючись з родиною Ващенків, дитя плакало, бо його забрали з рук отця Бориса, і бабуся довго не могла заспокоїти дитину...

Розчулені побаченим, ми довго мовчали. Трагедія чорнобильських родин нагадала, що ця катастрофа ще довго буде руйнувати тіло й душу дітей Чорнобиля. За помилки дорослих розплачуються здоров'ям наші діти.

Гуртом їм добре

У центрі соціально-психологічної реабілітації Оболонського району Міжнародного фонду "Діти Чорнобиля за виживання" нас зустріла його директор Валентина Пастушина.

- Заходьте, - гостинно запрошувала Валентина Миколаївна - діти вже зібралися і чекають на подарунки. Отець Борис благословив працівників і дітей центру на добрі справи, прочитав молебень за виздоровлення дітей і вручив подарунки від української православної церкви. А голова фонду Людмила Закревська вручила дітям-інвалідам, хвороба яких пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи, вітаміни, цитрусові та одяг. Від директора Валентини Миколаївни кореспондент "ВЧ" дізналася, що в центрі навчається понад 350 чорнобильських дітей. Тут досвідчені фахівці навчають дітлахів основам прикладного мистецтва. Школярі поглиблюють свої знання з англійської та іспанської мов. Особливо популярні заняття з психологом, яке відвідують не лише школярі, а й студенти, колишні вихованці центру.

- Для всіх бажаючих двері тут завжди відчинені, і ми раді кожній дитині, яка приходить до нас - запевняє нас директор центру.