Чорнобильські слухання у парламенті

8 квітня 2009 року у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання «Сучасний стан та актуальні завдання подолання наслідків Чорнобильської катастрофи». У парламентських слуханнях взяла участь президент Міжнародного благодійного фонду «Діти Чорнобиля за виживання». Подаємо текст її виступу:

Шановні народні депутати і гості!

Від страшної чорнобильської дати нас віддаляють двадцять три роки. Двадцять три роки. Саме стільки було нашим героям-пожежникам Володимиру Правику і Віктору Кибенку, які вступили у нерівний бій з атомним вогнем.
Так, радіація у першу чергу відбирала здоров’я і навіть життя у молодих. І особливо жорстокою вона була до дітей. Сьогодні ж нам кажуть: «Які діти Чорнобиля? Їх давно вже нема?» Отже, про чорнобильську біду починають забувати.
У зв’язку з цим наведу приклад. Не так давно я з групою чорнобильських дітей побувала в Лівії. Там нас запросили до резиденції Муамара Каддафі і повели до якихось руїн. Виявилося, це дім лівійського лідера, зруйнований від бомбардувань, зауважте, у квітні 1986 року. І з тих пір Каддафі приймає у цьому руйновищі закордонних гостей, щоразу нагадуючи всьому світові про ту трагедію.
В Україні ж про Чорнобиль згадують лиш у чергову річницю. Та й говорять, в основному, про новий саркофаг.
Так, саркофаг необхідний. От тільки боюсь, одразу після його будівництва чорнобильська тема піде у небуття, і діти Чернобиля залишаться наодинці зі своїми проблемами.
А таких дітей сотні тисяч. Державний реєстр осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, напередодні 20-річчя аварії на ЧАЕС назвав конкретну цифру: понад 428 тисяч. Більшість із них мешкає у Поліссі. А цей регіон дуже чутливий до радіоцезію і радіостронцію. Додайте до цього дефіцит йоду і заліза.
Як це відбивається на дітях? Нещодавно наш Фонд проводив у Римі виставку «Художній світ дітей Чорнобиля», де показували власні картини із соломки кращі учні Овруцької Малої академії народних мистецтв і ремесел із Житомирської області. Так от, мене вразило те, як ці діти дуже втомлювалися і буквально валилися з ніг. Що переконує: всім юним чорнобильцям необхідне щорічне оздоровлення в екологічно чистих районах.
Насправді ж оздоровлюється лише кожен четвертий. А в тому ж Овручі до цього числа зараховують і дітлахів, які відпочивають у місцевому пансіонаті «Сонечко»!? Як то кажуть, коментарі тут зайві.
І як тут не згадати добрим словом 1990-й рік, коли Україна провела рік оздоровлення дітей, які мешкають на територіях, що постраждали від аварії на ЧАЕС. І хоча нині інший час, я закликаю народних депутатів напередодні 25-х роковин аварії оголосити наступний, 2010-й рік роком оздоровлення чорнобильських дітей.
Чудово розумію: з коштами буде сутужно. Утім, навіть факт постановки цього питання на державному рівні допоможе дитячим чорнобильським организаціям у роботі з українськими та зарубіжними партнерами.
Дякую за увагу.